Творчість

Літературна діяльність Лесі Українки протікала в епоху імперіалізму і першої російської революції. В українській літературі того часу визначилися натуралістичне, декадентсько-символістське і революційно-демократичний течії. До останнього, різко протиставляється всій буржуазно-націоналістичної літератури, примикали П. Грабовський, М. Коцюбинський і Тесленко. Леся Українка відносилася негативно як до декадентів, так і до натуралістам. Відходячи від лібералів, вона все більш і більш переймалася революційними ідеями, наближаючись до революційних демократів.Світогляд Українки в кінці 1880-х - початку 1890-х роках ще не склалося остаточно, в ньому позначалися часом і впливу лібералізму; але надалі письменниця звільнялася від них, безумовно і рішуче зближуючись з революційною демократією (особливо в період революції 1905).Творчий метод Українки ближчий до романтизму, ніж до реалізму, але в основі він різко відрізнявся від методу декадентствовавшіх українських неоромантиків, особливо символістів, перш за все своєю ідейною і тематичною спрямованістю, а також художніми засобами. На відміну від багатьох романтиків-декадентів Українка не ідеалізувала минулого, хоча і створювала свої образи на історичному матеріалі; пристрасно ненавидячи гнітючу дійсність царської Росії, вона не вдавалася песимізму, не впадала у відчай, а навпаки - кликала до боротьби за повне звільнення від усякого гніту . Романтизм Українки був пронизаний революційної налаштованістю.У ранніх ліричних і епічних творах Українки відчувався вплив передувала та сучасною української ліберально-буржуазної поезії: П. Куліша, Я. Щоголева, М. Старицького, Олени Пчілки, але поряд з традиційно-романтичної образністю («Конвалія») ми бачимо тут більш конкретні історичні образи грецької поетеси Сапфо, королеви Марії Стюарт, поряд з народно-пісенної ритмікою і строфікою (так зв. «коломийковою») - гекзаметр, дистих і сонет. Вже в перших поетичних спробах Українки відчувалося щось нове, оригінальне, своєрідне, не схоже на твори її українських літературних вчителів.
На поезію Українки мала великий вплив російська і західноєвропейська література, особливо Г. Гейне, якого вона багато перекладала («Книга пісень», видана в 1892 у Львові, «Атта Троль», «Ткачі» та ін.) Українка перебувала й перебуває під впливом Шевченка. Під впливом балад Шевченка Українка написала свою ранню поему «Русалка», в якій, на думку українського поета і критика І. Франка, був «слабенький відгомін шевченківських балад без життєвих спостережень і соціальних контрастів». Надалі вплив Шевченка ставало більш глибоким. Воно позначалося головним чином в страсний ненависті Українки до царизму.